Окапі – це одна з найзагадковіших тварин на планеті. Цей дивовижний ссавець так довго залишався невідомим науці, що його існування вважали легендою. Сьогодні ми зібрали найцікавіші факти про окапі, які розкривають усю незвичайність цієї тварини.
Цікаві факти про тварину окапі
1. Окапі (Okapia johnstoni) – це єдиний живий родич жирафа, хоча зовні він більше нагадує зебру через смугасті ноги. Як і жирафи, окапі належать до родини Giraffidae).
2. Науковий світ дізнався про існування окапі лише у 1901 році. Британський дослідник сер Гаррі Джонстон надіслав до Лондона шматки шкіри та череп тварини, і зоологи були вражені – перед ними був абсолютно новий для науки великий ссавець. Це відкриття назвали «найдивовижнішим відкриттям великих ссавців XX століття».
3. До цього відкриття місцеві жителі Конго знали про окапі тисячоліттями та називали його «о’апі». Європейські мандрівники чули розповіді про «лісового коня», але довго не могли знайти тварину через її надзвичайну потайність.
4. Окапі живе виключно у тропічних дощових лісах басейну річки Конго, переважно на території сучасної Демократичної Республіки Конго. Ця тварина – справжній ендемік, і поза цим регіоном у дикій природі не зустрічається.
5. Попри великі розміри тіла, окапі вдається залишатися практично невидимим у густому лісі. Темно-шоколадне забарвлення тулуба та контрастні горизонтальні смуги на ногах чудово розбивають контур тіла серед сонячних плям і тіней.
6. Малюнок смуг на ногах кожного окапі унікальний, як відбитки пальців у людини. За ними вчені можуть ідентифікувати окремих особин на фотопастках.
7. Язик в окапі є справжнім рекордсменом серед копитних: він настільки довгий, що тварина може ним дотягнутися до власних вух і очей та ретельно їх вилизати. Довжина язика сягає 30–45 сантиметрів, і він забарвлений у характерний темно-синьо-фіолетовий колір – так само, як у жирафа.
8. Раціон окапі складається з листя, бруньок, папороті, грибів, трав і фруктів. За добу доросла тварина може з’їсти до 30 кілограмів рослинної їжі, що вимагає постійного пошуку корму у лісі.
9. Окапі – тварина-одинак. Дорослі особини майже ніколи не збираються у групи, кожна займає власну територію площею від 2,5 до 5 квадратних кілометрів. Виняток становлять самки з малятами та короткочасні зустрічі під час розмноження.
10. Для мічення та спілкування між собою окапі використовують унікальний механізм – міжпальцеві пахучі залози на копитах. Вони виділяють смолисту речовину та залишають хімічні «повідомлення» на рослинах і ґрунті.
11. Слух окапі надзвичайно гострий: великі рухливі вуха можуть повертатися незалежно одне від одного і вловлювати найменші звуки у лісі. Саме тонкий слух допомагає тварині завчасно помітити небезпеку і безшумно зникнути у хащах.
12. Головний природний хижак окапі – леопард. Від нього тварина захищається втечею та потужними ударами задніх ніг. Удар копит дорослого окапі настільки сильний, що може вбити або серйозно травмувати нападника.
13. Вагітність самки окапі триває від 14 до 15 місяців. Це один із найтриваліших термінів виношування серед наземних ссавців порівняно з розміром тіла. Народжується, як правило, одне дитинча.
14. Новонароджене дитинча окапі вже через кілька годин після народження може стояти і навіть ходити. У перші тижні маля більшу частину часу ховається у густій рослинності, поки мати пасеться неподалік.
15. Маленькі окапі надзвичайно мовчазні в перші місяці життя – вони майже не видають звуків, щоб не привертати увагу хижаків. Натомість між матір’ю та малям існує тонке інфразвукове спілкування – низькочастотні сигнали, які людське вухо не чує.
16. Висота окапі в холці сягає 1,5–1,7 метра, довжина тіла – до 2,5 метра, а вага дорослої особини коливається між 200 і 350 кілограмами. При цьому самки зазвичай трохи більші та важчі за самців – що досить нетипово для копитних.
17. У самців окапі на голові є невеликі кісткові вирости, вкриті шкірою, – осикони, точно такі самі, як у жирафів. У самок осиконів немає, тому цей показник є надійним способом швидко визначити стать тварини.
18. Окапі поглинають глину та деревне вугілля, навмисно злизуючи їх зі стовбурів обвуглених дерев. Вчені вважають, що таким чином тварини поповнюють запаси мінеральних речовин і нейтралізують токсини, які містяться у рослинній їжі.
19. Забарвлення окапі відіграє важливу соціальну роль: смуги на задніх ногах дозволяють малятам легко стежити за матір’ю у темному лісі, орієнтуючись саме на цей контрастний візерунок під час руху.
20. Окапі – безмовна тварина у звичайному розумінні. Вони рідко подають голос, але у стресових ситуаціях можуть видавати тихе кашляння, свист або хрипке фиркання. Самці під час шлюбного сезону іноді видають характерний звуковий заклик.
21. Шкіра окапі вкрита маслянистим секретом, яке є природним водовідштовхувачем. Це допомагає тварині залишатися відносно сухою навіть у постійно вологому тропічному лісі, де дощі йдуть практично цілий рік.
22. Тривалість життя окапі у природі точно не встановлена, але у неволі вони живуть до 20–30 років. Рекордсменкою стала самка, на ім’я Тату у зоопарку Сан-Дієго, яка прожила понад 25 років.
23. У 2013 році окапі отримало статус «під загрозою зникнення» у Червоному списку МСОП. За оцінками вчених, у дикій природі залишилося від 10 000 до 35 000 особин.
24. Головні загрози для виживання окапі – вирубка лісів, браконьєрство та збройні конфлікти на території ДР Конго. Нестабільна політична ситуація серйозно ускладнює роботу охоронців природи безпосередньо в ареалі проживання тварини.
25. Окапі є дуже важливий символ біорізноманіття Демократичної Республіки Конго. Зображення цієї тварини можна знайти на монетах, банкнотах і державних символах країни – вона уособлює унікальну природну спадщину регіону.
26. У 1992 році в ДР Конго було створено Резерват окапі площею близько 13 700 квадратних кілометрів. У 1996 році він отримав статус об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і нині є ключовою охоронною зоною для цього виду.
27. Перший живий окапі, якого побачила наукова спільнота за межами Африки, прибув до Антверпенського зоопарку в 1919 році. Сьогодні окапі утримується приблизно у 100 зоопарках світу, і всі вони беруть участь у міжнародній програмі розведення.
28. Геном окапі досить консервативний і мало змінився за мільйони років. Молекулярно-генетичні дослідження показують, що лінії жирафа та окапі розійшлися приблизно 11,5 мільйона років тому – у міоценову епоху.
29. Попри спорідненість із жирафом, шия окапі не є надто довгою порівняно з тілом. Тварина добре пристосована до харчування на висоті 1–3 метри від землі, де знаходяться молоде листя та пагони тропічних дерев і чагарників.
30. Окапі найбільш активні строго зранку та ввечері. Вночі вони відпочивають у прихованих місцях, укладаючись на бік і підтягуючи ноги під тіло. Ця поза характерна також і для жирафів.
31. Дослідженням окапі у дикій природі присвячено відносно небагато наукових робіт. Лісовий спосіб життя та лякливість тварини роблять її спостереження надзвичайно складним завданням. Більшість даних про поведінку виду отримано від особин, що утримуються у неволі.
32. Цікаво, що окапі вміють плавати та можуть перетинати невеликі річки та струмки. У лісах Конго, де водойми пронизують увесь ландшафт, ця здатність є важливою для пошуку їжі та уникнення хижаків.
33. Підошви копит окапі вкриті еластичною тканиною, яка гасить звук при ходінні. Це дозволяє тварині рухатися по лісовій підстилці майже безшумно. Це є надзвичайно важливою адаптацією для виживання у середовищі, де живуть леопарди.
34. У народі окапі іноді називають «лісовим жирафом» або «зеброю джунглів», хоча жодне з цих порівнянь не є точним. Ця тварина – унікальна сама по собі і не має жодних близьких паралелей серед інших великих ссавців планети.
35. Окапі виявляє цікаву харчову вибірковість: серед сотень видів рослин тропічного лісу тварина обирає близько 100 видів, і деякі з них отруйні для людини та інших тварин. Завдяки особливому складу мікрофлори кишківника окапі здатні знешкоджувати ці токсини.
36. На сьогодні окапі залишається одним із символів того, що природа ще зберігає свої таємниці. Після понад 120 років наукового вивчення вчені впевнені: ця тварина приховує ще чимало секретів, які чекають на своїх дослідників у глибині конголезького лісу.
