Якщо вас запитають, яка найшвидша істота на Землі, більшість людей назвуть гепарда. І помиляться. Справжній рекордсмен живе не на суші, а в небі – і розганяється вдвічі швидше за будь-яку наземну істоту. Сапсан – це невеликий сокіл масою трохи більше півкілограма. Під час пікірування він розвиває швидкість майже 390 км/год. Це швидше за більшість спортивних автомобілів на треку.
Цікаві факти про сапсана
1. Сапсан (Falco peregrinus) – офіційно найшвидша тварина у світі. Під час пікірування він розганяється до 389 км/год. Таку швидкість зафіксував у 2005 році дослідник Кен Франклін. Він прикріпив до тіла птаха спеціальний вимірювальний пристрій, який зафіксував швидкість 389 км/год. Жоден наземний, водний чи повітряний вид не здатен перевищити цей показник.
2. Рекордна швидкість сапсана досягається не в горизонтальному польоті, а виключно під час стрімкого пікірування. У горизонтальному польоті сапсан летить зі швидкістю 60–100 км/год, що теж є доволі швидко, але далеко від рекорду.
3. Щоб витримувати такі навантаження, серце сапсана б’ється з частотою до 600–900 ударів на хвилину під час атаки. Для порівняння – людське серце в стані спокою робить лише 60–80 ударів.
4. Очі сапсана мають роздільну здатність у 8 разів вищу, ніж людські. Птах здатен помітити голуба з відстані понад 8 кілометрів. Для людини це як побачити монету на відстані понад 100 метрів без жодної оптики.
5. У сапсана є спеціальні кісткові горбики всередині ніздрів, так звані tubercula. Вони перенаправляють потік повітря під час пікірування, щоб птах міг дихати при неймовірних швидкостях.
6. Сапсан мешкає на всіх континентах, крім Антарктиди. Це один із найбільш поширених птахів на планеті, адже його можна зустріти і в тундрі Аляски, і в пустелях Австралії, і в центрі Лондона чи Нью-Йорка.
7. Міські хмарочоси стали для сапсана повноцінною заміною скелястих кліфів. У Нью-Йорку мешкає понад 20 пар, у Лондоні – більше 30. Птахи гніздяться на дахах соборів, мостах і офісних вежах, полюючи на міських голубів.
8. Назва “peregrinus” у латинській мові означає “мандрівник” або “прибулець”. Це цілком виправдано: деякі популяції сапсанів мігрують більше ніж на 25 000 кілометрів на рік – з Арктики до Патагонії і назад.
9. Під час Другої світової війни уряд Великої Британії наказав знищувати сапсанів уздовж узбережжя, бо птахи перехоплювали поштових голубів (на той час це був надійний засіб зв’язку). Цей факт чудово ілюструє, наскільки ефективними мисливцями є сапсани.
10. До 1970-х років популяція сапсанів у Північній Америці майже зникла через отрутохімікат ДДТ, який широко використовувався у боротьбі з комахами-шкідниками. Він накопичувався в харчовому ланцюжку і робив яєчну шкаралупу сапсана надто тонкою. Після заборони ДДТ птахи повернулися – це одна з найбільших природоохоронних перемог XX століття.
11. Коли сапсан вдаряє здобич у повітрі, він складає пальці на лапках у кулак і б’є її кісткою. Це не просто влучний удар. Швидкість зіткнення настільки висока, що дрібніший птах гине миттєво від гідравлічного удару, навіть якщо кігті його не торкнулись.
12. Під час пікірування очі сапсана захищені додатковою прозорою повікою – так званою мигальною перетинкою. Вона діє як захисні окуляри та фільтр: зменшує яскравість і очищає поверхню ока від повітряного потоку.
13. Пара сапсанів, як правило, залишається вірною одне одному впродовж усього свого життя і щороку повертається до одного й того самого гнізда. Деякі відомі місця гніздування мають навіть 150-річну задокументовану історію.
14. Сапсани не будують гнізд у традиційному розумінні. Самиця просто видряпує невелике заглиблення у ґрунті або на уступі скелі (так зване “скребало”) і відкладає туди 2–4 яйця. Ніякого пуху, гілочок чи утеплення.
15. Самиця сапсана помітно більша за самця – приблизно на 30% за розміром і вагою. У соколів це явище називається оберненим статевим диморфізмом, і вчені досі дискутують, чому саме самиця стала більшою, а не навпаки.
16. Сапсан бачить ультрафіолетове світло, яке недоступне людському оку. Це дозволяє йому помічати слід сечі польової миші (той світиться в УФ-діапазоні), що може допомагати птаху орієнтуватися і знаходити здобич навіть на великих висотах.
17. У соколиному мисливстві – одному з найдавніших мистецтв людства – сапсан вважався “птахом королів”. Ним дозволялося користуватися лише королям. Для лицарів призначали яструбів, для священників – горобиних яструбів, а сапсан – тільки для монарших осіб.
18. Молоді сапсани вчаться літати шляхом стрибків по скелях ще до повноцінного польоту. Їхні перші мисливські спроби нерідко невдалі, але вже через кілька тижнів навичка доводиться до майстерності.
19. Швидкість реакції сапсана становить близько 75 мілісекунд. Це приблизно вчетверо швидше, ніж у людини. Саме ця миттєва реакція дозволяє йому коригувати траєкторію пікірування навіть за частки секунди до удару по здобичі.
20. Сапсани здатні “спілкуватись” голосом – їхній крик “ке-ке-ке-ке” добре відомий орнітологам. У кіно цей звук нерідко помилково приписують орлам: коли режисери хочуть показати величного хижака в небі, вони часто підкладають саме крик сапсана.
21. Тривалість життя сапсана в дикій природі становить у середньому 13–15 років, а в неволі – до 25 років. Найстарший задокументований дикий сапсан прожив понад 19 років. Цей випадок зафіксували у США.
22. Під час ковзання над поверхнею землі на малій висоті сапсан може розганятися горизонтально до 160–180 км/год, використовуючи ефект землі – той самий аеродинамічний принцип, що застосовується у перегонових автомобілях класу Формула-1.
