Найвища точка Антарктиди: пік Вінсон

Якщо ви хоч раз цікавились географією крижаного континенту, то напевно запитували себе: а яка ж найвища точка Антарктиди? Відповідь – пік Вінсон, або масив Вінсон. Ця вершина заввишки 4892 метри над рівнем моря є найвищою горою не лише материка, але й одним із найвіддаленіших і найсуворіших місць на всій планеті.

Щороку сюди прагнуть добратись альпіністи з усього світу – і не лише заради рекорду. Масив Вінсон приваблює своєю нелюдською красою, вражаючою тишею й відчуттям повної ізоляції від цивілізації. Але щоб зрозуміти, чим особлива ця вершина, треба спочатку розібратись, де вона знаходиться і як взагалі виглядає.

Де знаходиться масив Вінсон і що він собою являє

Найвища точка Антарктиди розташована в горах Сентінел, які входять до складу хребта Елсуорт – одного з найдовших гірських ланцюгів континенту. Якщо конкретніше, то координати піка Вінсон – 78°31′ пд. ш. та 85°37′ зх. д. Це приблизно за 1200 км від Південного полюса, в тій частині материка, яка технічно належить Західній Антарктиді.

Сам масив Вінсон – це не одна гостра вершина, а витягнуте гірське плато довжиною близько 21 км та шириною до 13 км. З нього підіймаються кілька піків, і найвищий серед них – власне пік Вінсон з позначкою 4892 м. Навколо нього розташовано ще кілька значних вершин, серед яких гора Тайрі (4852 м) та гора Шинн (4661 м).

Назву масив отримав на честь американського конгресмена Карла Вінсона, який активно лобіював дослідження Антарктиди в США у 1930-50-х роках. Самого Вінсона на цій горі, звичайно, ніколи не було – але ім’я за вершиною залишилось.

Ключові параметри найвищої гори Антарктиди:

Клімат і природні умови: чому тут так холодно

Якщо ви думали, що в горах буває холодно, то масив Вінсон змусить переглянути ці уявлення. Середня температура у найвищій точці Антарктиди тримається в районі -30°C, а взимку стовпчик термометра може опускатись до -70°C. Навіть у грудні та січні (коли в регіоні антарктичне літо) – температура рідко підіймається вище -20°C, а з вітром відчувається ще холодніше.

Особливість полярного клімату в цьому регіоні – надзвичайно сухе повітря. Опадів майже немає, тому сніг тут не такий глибокий, як можна було б очікувати. Натомість дме страшенний вітер. Гори Сентінел – це одне з найвітряніших місць на материку. Пориви можуть досягати 150-200 км/год, і саме вітер, а не мороз, найчастіше змушує альпіністів повертатись назад не підкоривши найвищу гору Антарктиди.

Через своє розташування майже на 79-му градусі південної широти, влітку тут панує полярний день – сонце не заходить за горизонт цілодобово. Це, до речі, суттєво спрощує сходження: можна рухатись і вночі, орієнтуючись лише на рівень освітленості. Зимою ж – навпаки, тут повна темрява місяцями, і жодних сходжень, звісно, не відбувається.

Відкриття та перше сходження на пік Вінсон

Дивно, але найвища гора Антарктиди була офіційно «відкрита» відносно недавно. Перші аерофотознімки масиву отримали американські льотчики лише в 1958 році – під час Міжнародного геофізичного року, коли кілька країн проводили масштабні дослідження материка. На знімках чітко виднілися великі гірські масиви, яких раніше ніхто детально не картографував.

Перше успішне сходження на пік Вінсон відбулось 17 грудня 1966 року. Американська команда під керівництвом Ніколаса Клінча у складі 10 осіб досягла вершини. До цього доступ до цього регіону материка був украй обмеженим, а самі гори – практично невідомими для альпіністського світу. Варто зазначити, що між першими аерофотознімками і першим сходженням пройшло всього 8 років – для такого недоступного місця це досить швидко.

Після 1966 року масив Вінсон залишався рідко відвідуваним аж до 1980-х років, коли приватні компанії почали організовувати комерційні експедиції. Саме тоді вершина потрапила до переліку «Семи вершин» – програми підкорення найвищих гір кожного континенту. З того моменту кількість охочих відвідати найвищу точку Антарктиди різко зросла.

Як сьогодні здійснюють сходження на найвищу вершину Антарктиди

Добратись до піка Вінсон – завдання не з легких, і справа тут не лише в самому сходженні. Єдина логістична база для таких експедицій – це чилійське місто Пунта-Аренас на самому півдні Америки. Звідти літаки летять до антарктичного аеродрому Юніон-Гласіер – тимчасової бази на льодовиковому полі. А вже звідти вертольотом або малим літаком – безпосередньо до базового табору біля масиву Вінсон на висоті близько 2100 м.

Класичний маршрут сходження займає від 10 до 14 днів. Спочатку альпіністи просуваються по льодовику Вінсон до висотного табору на 3440 м, потім – до другого табору на висоті близько 3900 м, і нарешті штурмують вершину. Технічно маршрут не є надто складним для досвідченого альпініста – тут немає вертикальних стін чи обривів, як на Евересті. Головна небезпека – саме погода й мороз.

Вартість такої екскурсії вражає: повний пакет від провідних операторів на кшталт Antarctic Logistics & Expeditions (ALE) коштує від 40 000 до 50 000 доларів на людину. Це включає авіаперельоти, логістику, базовий табір та страховку. Незважаючи на ціну, щорічно на вершину здіймається від 150 до 250 осіб – невелика, але стабільна кількість.

Пік успішних сходжень припадає на грудень-лютий – антарктичне літо. У цей час є полярний день і відносно м’якіші умови. Хоча слово «м’якіші» тут доволі умовне – навіть у цей сезон морози рідко поступаються нижче -20°C, а вітер може скасувати підйом у будь-який момент.

Пік Вінсон і інші найвищі гори Антарктиди

Масив Вінсон – беззаперечний лідер за висотою серед усіх антарктичних гір. Але поряд із ним є й інші значні вершини – переважно в тому ж гірському хребті Елсуорт. Нижче наведено порівняльну таблицю найвищих гір континенту.

Цікаво, що всі п’ять найвищих вершин Антарктиди зосереджені в одному регіоні – горах Сентінел. Це пояснюється геологічним минулим: хребет Елсуорт сформувався в результаті тектонічних процесів, схожих на ті, що підняли Анди в Південній Америці – що не дивно, адже ці два регіони колись були частиною одного суперконтиненту Гондвана.

Окремо варто згадати вулкан Еребус (3794 м) на острові Росса – технічно він нижчий за пік Вінсон майже на кілометр, але є найактивнішим вулканом Антарктиди та одним із небагатьох на Землі, де у кратері постійно «кипить» лавове озеро.

Пік Вінсон у програмі “Сім вершин” та рекорди сходжень

Програма «Сім вершин» – це список найвищих гір семи континентів, підкорення яких вважається одним із найпрестижніших альпіністських досягнень. Залежно від версії списку (Басс або Месснер), Антарктиду представляє саме пік Вінсон. Без нього жоден альпініст не може заявити про завершення програми.

Першою людиною, яка завершила програму «Сім вершин» у повному складі, став Річард Басс – американський альпініст та бізнесмен, який підкорив Вінсон у 1983 році і тим самим закрив свій список. Відтоді це досягнення повторили сотні людей з десятків країн.

Серед рекордів, пов’язаних з піком Вінсон – наймолодший сходжувач: у 2010 році на вершину піднялась 16-річна американка Джордан Романо. Є й рекорди на швидкість, і рекорди за кількістю сходжень однієї особи. Але найцікавіший, мабуть, рекорд витривалості: кілька альпіністів підкорили Вінсон взимку – у повній темряві й при температурах нижче -50°C.

Наукове і стратегічне значення масиву Вінсон

Гори Сентінел і масив Вінсон – не просто туристична атракція для заможних альпіністів. Цей регіон має суттєве значення для кліматології та геології. Підльодовикові породи в цьому районі зберігають інформацію про геологічну еволюцію Антарктиди та її відділення від Гондвани понад 100 мільйонів років тому.

Льодовики, що стікають із схилів масиву, живлять один із найбільших льодових щитів планети – Антарктичний. Вивчення швидкості їхнього руху й товщини льоду дає вченим важливі дані про поточні кліматичні зміни. Наприклад, дані з цього регіону використовуються для моделювання того, на скільки підніметься рівень світового океану, якщо Антарктичний крижаний щит почне танути.

З практичної точки зору, Юніон-Гласіер – льодовиковий аеродром, через який потрапляють до Вінсону – є важливою логістичною базою для кількох антарктичних досліджень. Тут не лише альпіністи, але й науковці здійснюють пересадку на шляху до різних станцій материка.

Цікаві факти про найвищу гору Антарктиди

Кілька фактів, які варто знати про пік Вінсон:

●      Пік Вінсон – наймолодша серед усіх «Семи вершин» за часом першого сходження: перші люди підкорили його лише в 1966 році.

●      Незважаючи на екстремальний клімат, технічна складність маршруту відносно невисока – він доступний фізично підготовленим людям без спеціального скелелазіння.

●      Усього від початку сходжень на вершину піднялись більше 1500 людей – набагато менше, ніж на Еверест за один сезон.

●      Через особливості полярного освітлення, в антарктичне літо фотографії з вершини виходять у теплих рожево-золотих тонах навіть «вночі».

●      Масив Вінсон розташований у Чилійській антарктичній зоні претензій, хоча відповідно до Договору про Антарктику жодна країна не має суверенітету над материком.

●      Пік Вінсон посідає шосте місце за висотою серед «Семи вершин» – для порівняння, найвища вершина Австралійської плити (Пунчак-Джая) сягає 4884 м, а Еверест – 8849 м.

Підсумок: чому Вінсон – особлива вершина

Пік Вінсон – це не просто найвища точка Антарктиди. Це символ крайнього людського авантюризму й наукового пізнання одночасно. Він знаходиться далі від цивілізації, ніж будь-яка інша «континентальна вершина» планети. Добратись сюди коштує цілий статок, а вижити в умовах антарктичного клімату – справа не для слабких.

І все ж таки – масив Вінсон манить. Можливо, саме тому, що він такий недоступний. А може – через те, що з його вершини відкривається вид на нескінченні криги й гори, де крім вас немає нікого на сотні кілометрів. Це відчуття абсолютної самотності посеред найхолоднішого місця на Землі – і є тим, заради чого люди летять сюди через півсвіту.

Найвища вершина Антарктиди – 4892 метри льоду, каменю й неймовірної краси. Вона чекає.

Поширені запитання про найвищу точку Антарктиди