Цікаві факти про Білу Церкву

Біла Церква часто залишається в тіні Києва, але це місто з характером, історією і несподіваними фактами, які легко змусять подивитися на нього по-іншому. Тут починалася оборона Київської Русі, вирішувалися долі козацької держави і створювалися одні з найкрасивіших парків Європи. Це не просто ще одне місто на мапі. Це місце, де тисячолітня історія переплітається з живими легендами, а звичайна прогулянка може перетворитися на подорож у часі. Зібрали для вас найцікавіші факти про Білу Церкву – від маловідомих історичних деталей до речей, які дивують навіть місцевих.

Біла Церква: цікаві факти

1. Біла Церква – найбільше місто Київської області серед обласних міст без статусу столиці, що для багатьох стає справжньою несподіванкою. Воно розкинулося на берегах річки Рось за 80 кілометрів на південь від Києва. Тут проживає близько 200 тисяч мешканців.

2.  Білій Церкві майже тисячу років. Місто заснував Ярослав Мудрий у 1032 році як прикордонну фортецю для захисту Київської Русі від кочівників із степу. Першу назву – Юр’їв – місто отримало на честь хрещеного імені самого князя: Георгій, або ж по-слов’янськи Юрій.

3. Перша письмова згадка про це поселення датується 1115 роком. Саме тоді в Іпатіївському літописі Юр’їв згадується як важливий центр Поросся. Це означає, що це місто має вже понад 900 років неперервної присутності в писемних джерелах.

4. Нинішня назва виникла через трагедію: після монголо-татарської навали XIII століття від міста залишилися руїни та вціліла єпископська церква з білого каменю на горі. Люди, що поверталися на попелище, орієнтувалися по цьому собору і почали називати нове поселення просто – Біла Церква.

5. Та сама церква, що дала місту ім’я, безслідно зникла в вирі подій – невідомо ані коли точно, ані хто її зруйнував. Лише у XX столітті археологи знайшли під Замковою горою рештки фундаменту, що, за їхніми висновками, і є залишками тієї легендарної споруди.

6. У 1589 році польський король Сигізмунд III надав Білій Церкві Магдебурзьке право – тобто право на міське самоврядування за зразком західноєвропейських міст. Це був знак визнання: таку привілею отримували лише міста, що мали реальну торгівельну та стратегічну вагу.

7. Біла Церква – місто, яке жодне велике повстання в Україні не обминуло стороною. Тут збирав сили Северин Наливайко, тут стояв Богдан Хмельницький, тут десять тисяч козаків під проводом Семена Палія штурмували польський гарнізон у 1702 році.

8. Білоцерківський договір 1651 року – один із найгіркіших документів в українській козацькій історії. Після поразки під Берестечком Хмельницький змушений був підписати угоду, за якою козацький реєстр скорочувався вдвічі – з 40 до 20 тисяч осіб, а Гетьманщина втрачала право на самостійну зовнішню політику. Козаки не визнали договір і боротьба тривала.

9. На початку XVIII століття Біла Церква на кілька років стала як військово-адміністративним центром під керуванням гетьмана Івана Мазепи – однієї з найвідоміших постатей в українській історії. Місто явно притягувало людей з великими амбіціями.

10. Замкова гора є найстарішою частиною міста. Вона досі стоїть у його серці як живий пам’ятник. Саме тут у 1032 році зводили фортецю, саме тут стояла та сама біла церква, і саме тут у XVIII столітті Браницькі за наказом Катерини II знесли замок, щоб стерти сліди козацької доби.

11. Рід Браницьких правив Білоцерківщиною протягом майже цілого XIX століття і залишив по собі більше, ніж будь-хто інший. Саме завдяки їм місто отримало пристойну міську інфраструктуру, православний собор, католицький костел і головний скарб – дендропарк «Олександрія».

12. Дендропарк «Олександрія» – офіційно найбільший і найстаріший дендропарк України. Його площа становить близько 406 гектарів, що приблизно вдвічі більше за знамениту «Софіївку» в Умані, з якою його часто порівнюють.

13. Парк закладено наприкінці XVIII століття графом Ксаверієм Браницьким і названо на честь його дружини Олександри Енгельгардт – племінниці самого Григорія Потьомкіна. Така родинна зв’язка з фаворитом Катерини II давала Браницьким неабиякий вплив при дворі.

14. В «Олександрії» культивують понад 4 тисячі різновидів рослин із усіх куточків планети – від японських сакур до південноамериканських екзотів. Парк фактично є живою ботанічною енциклопедією просто неба.

15. Алеї та стежки парку в сумі простягаються більш ніж на 20 кілометрів, а система ставків і водойм займає понад 21 гектар. Навіть якщо гуляти весь день – все одно не обійдеш усіх куточків.

16. Головний садівник парку Август Єнс присвятив «Олександрії» 54 роки свого життя. Будинок, у якому він мешкав, і досі стоїть на території парку. Це єдина споруда XVIII століття, що збереглася тут до наших днів.

17. В «Олександрії» росте тюльпанове дерево, якому понад 200 років, – найстаріший екземпляр цього виду в Україні. Для нашого клімату це рослина виняткова: тюльпанові дерева родом із Північної Америки і в Україні майже не зустрічаються.

18. У 2008 році «Олександрія» увійшла до числа «7 чудес України» за результатами загальнонаціонального голосування. Цей титул досі є одним із головних туристичних аргументів міста.

19. Палієва гора – скелясте підвищення та найвища точка дендрологічного парку, названа на честь козацького полковника Семена Палія. За переказами, саме звідси він керував облогою польської залоги у 1702 році, і ця топографічна пам’ять збереглася в назві до сьогодні.

20. Спасо-Преображенський собор – найвизначніша сакральна споруда міста – будувався з 1833 року на кошти графині Олександри Браницької. Його зводили у стилі класицизму, і він досі домінує над центральною частиною міста своїм масивним білим силуетом.

21. Церква Марії Магдалини з’явилася у Білій Церкві завдяки заповіту тієї самої Олександри Браницької, яка побажала спорудити православний храм, хоча сама була католичкою. Будівництво завершив її син Владислав вже після смерті матері – і зробив це, попри власне сповідання католицизму. 

22. Через Білу Церкву в давнину пролягали торгівельні шляхи одразу в кількох напрямках: на Київ, на Вінницю, а також далекі маршрути в бік арабських країн і Угорщини. Місто було не просто фортецею, а справжнім транзитним вузлом Середньовіччя.

23. У 1793 році, після другого поділу Польщі, Біла Церква увійшла до складу Російської імперії. Для міста з тисячолітньою історією це був черговий господар – після Литви, Речі Посполитої, Гетьманщини і знову Польщі.

24. На початку XIX століття єврейська громада отримала від Браницьких офіційний дозвіл на поселення і комерційну діяльність у місті. Невдовзі торговий квартал став справжнім серцем економічного життя Білої Церкви – ремесла та крамниці тут кипіли аж до початку XX століття.

25. Під час Другої світової війни місто перебувало під окупацією нацистської Німеччини 902 дні – майже два з половиною роки. Це один із найтриваліших окупаційних періодів серед усіх міст Київщини, і він залишив глибокий слід у міській пам’яті.

26. Сьогодні Біла Церква займає площу близько 68 квадратних кілометрів і є одним із найбільших промислових центрів Центральної України. Тут працюють підприємства хімічної, харчової, шинної та машинобудівної промисловості.

27. У місті функціонує 16 вищих навчальних закладів, що для міста (не обласного центру) є показником справді дивовижним. Білу Церкву нерідко називають студентським містом – університети та коледжі приймають молодь з усієї Київщини та сусідніх областей.

28. Білоцерківський зоопарк – один із небагатьох міських зоопарків в Україні, що продовжував роботу навіть у складні постсоціалістичні роки. Він існує понад 60 років і є важливим елементом міської ідентичності для кількох поколінь місцевих жителів.

29. Річка Рось, на берегах якої стоїть місто, має неабияке символічне значення: саме від неї, за однією з наукових версій, походить слово «Русь» – і, відповідно, назва держави Київська Русь. Так Біла Церква виявляється не просто старовинним містом, а містом біля витоків самої ідентичності українського та слов’янського світу.

Питання та відповіді про місто Біла Церква