Що таке історичні джерела?

Історичні джерела – це все, що збереглося з минулого і розповідає нам, як жили люди раніше: старі речі, документи, фотографії, навіть казки й пісні. Історик у цьому схожий на детектива – він не бачив події на власні очі, тому шукає «докази», які лишилися від тих часів. Саме ці докази і називають історичними джерелами.

Чому минуле лишає по собі сліди

Люди, які жили сто чи тисячу років тому, не думали про те, що колись школярі вивчатимуть їхнє життя на уроках. Вони просто будували житла, писали листи, ліпили посуд і розповідали онукам казки. Але все це не зникло безслідно.

Стара монета, знайдена археологом, «пам’ятає» ярмарок, на якому нею колись розплачувалися. Щоденник прабабусі зберігає її власні думки та переживання. Навіть дитяча лічилка, яку переказують уже сотню років, доносить до нас частинку давнього побуту. Усе це – сліди минулого, а історик вчиться їх «читати».

Якими бувають історичні джерела

Історичними джерелами можуть бути дуже різні речі та відомості, тому науковці розділили їх на кілька груп:

• Писемні джерела – це грамоти, літописи, листи, щоденники, книжки та будь-які інші тексти. Наприклад, зі старовинного літопису можна дізнатися про похід князя чи заснування міста.

• Речові (матеріальні) джерела – усе, що зроблене руками людини: посуд, зброя, монети, прикраси, знаряддя праці, руїни давніх будівель. Такі знахідки шукають археологи під час розкопок.

• Усні джерела – казки, легенди, пісні, перекази, які передавалися від покоління до покоління ще задовго до появи письма. У них часто зберігаються справжні спогади про давні події, хоч і прикрашені вигадкою.

• Лінгвістичні – дані про розвиток мови, її лексику й діалекти, назви річок, міст, племен і народів. Гідроніми та топоніми часто переживають народи, що їх створили, і залишаються чи не єдиним слідом їхнього існування.

• Етнографічні – відомості про звичаї, обряди, побут, одяг, харчування та інші особливості культури народу, зафіксовані під час досліджень або збережені в традиції. 

• Зображувальні джерела – світлини, картини, малюнки, карти, плакати та гравюри. Вони показують, як виглядали люди, одяг, вулиці та міста в різні епохи.

• Аудіовізуальні – кінохроніка, звукозаписи, відеозаписи. Це переважно джерела новітнього часу, поява яких пов’язана з розвитком звукозапису, кіно та цифрових технологій. 

Приклади історичних джерел 

Чому історику мало одного джерела

Жодне окреме джерело не розповідає всю історію одразу. Літопис міг писати прихильник одного з правителів, тому дещо замовчав чи прикрасив. Стара фотографія показує лише один момент, а не всю подію.

Тому історики порівнюють кілька джерел різних видів. Якщо про одну подію свідчить і документ, і археологічна знахідка, і чиясь оповідь, картина минулого стає значно точнішою й достовірнішою.

Де зберігають історичні джерела?

Письмові документи здебільшого зберігають в архівах, бібліотеках та рукописних відділах музеїв, і доступ до них часто регулюють спеціальні правила, особливо якщо йдеться про крихкі оригінали. Речові пам’ятки – монети, зброю, посуд, залишки споруд – виставляють у музеях або тримають у фондах для подальшого дослідження. Значну частину речових і навіть письмових джерел (берестяні грамоти, наприклад) досі знаходять під час археологічних розкопок, тож коло доступних історику свідчень постійно поповнюється.

Навіщо потрібна критика історичного джерела?

Жодне джерело не варто сприймати як абсолютну істину. Літописець міг помилятися, прикрашати події на користь свого правителя або просто не володіти повною інформацією. Тому робота з будь-яким джерелом завжди передбачає перевірку, яку в науці поділяють на два етапи.

Зовнішня критика встановлює походження тексту чи предмета: хто, коли і за яких обставин його створив, чи це оригінал або пізніша копія, чи не підроблений він узагалі. Внутрішня критика оцінює вже сам зміст: наскільки автор міг знати правду, чи не мав причин її приховати або перебільшити, чи узгоджується розповідь з іншими незалежними свідченнями про ту саму подію. Лише пройшовши обидва етапи, дослідник може використовувати інформацію з джерела як більш-менш надійну.

Висновок

Історичні джерела – це ключ до розуміння того, як жили люди задовго до нас. Вони бувають писемними, речовими, усними та візуальними, і кожен вид по-своєму розповідає про минуле. Що більше різних джерел вивчить історик, то точнішою буде картина давніх подій. А отже, навіть стара монета чи бабусина казка можуть стати справжньою підказкою для науки.

Поширені запитання