У 945 році, після вбивства чоловіка, Ольга стала першою і єдиною жінкою, яка одноосібно керувала Київською Руссю, – і трималася при владі понад п’ятнадцять років. За цей час вона встигла жорстоко помститися за смерть чоловіка, провести першу відому юридичну реформу у Східній Європі та першою з київських правителів прийняти християнство. Її постать настільки оточена легендами, що навіть історики досі сперечаються, де саме шукати межу між літописом і переказом.
Цікаві факти про княгиню Ольгу
1. Походження Ольги досі залишається загадкою для істориків. “Повість минулих літ” згадує, що 903 року князю Ігорю привели дружину “от Плескова”, але це формулювання можна тлумачити і як Псков на півночі, і як болгарську Плиску – тож поруч зі слов’янською та варязькою версіями походження Ольги існує й болгарська.
2. Ім’я Ольги має скандинавське коріння. Дослідники вважають, що воно походить від давньоскандинавського Хельга, що означає “свята”. Тож майбутня свята княгиня, за іронією, носила ім’я з таким значенням ще до хрещення.
3. Ольга стала дружиною київського князя Ігоря, і цей шлюб, за “Повістю минулих літ”, датований 903 роком. Історики ставляться до цієї дати обережно, адже вона погано узгоджується з рештою біографії Ольги (якби це було так, до моменту смерті вона прожила б надзвичайно довге як для того часу життя).
4. У 945 році деревляни вбили князя Ігоря, коли він вдруге прийшов до них по данину. Син Ольги та Ігоря Святослав був ще малим, тому після смерті князя Ольга стала регенткою і фактичною правителькою Київської Русі.
5. Перший акт помсти Ольги був спрямований проти деревлянських послів, які прибули сватати її за свого князя Мала. За переказом, Ольга наказала закопати живцем близько двадцяти сватів просто в ямі разом із човном на якому вони прибули.
6. Другу групу знатних деревлян Ольга також обманом заманила до Києва, після чого наказала замкнути гостей у лазні та спалити її, поки ті мились перед прийомом.
7. Третя помста Ольги відбулася на поминках за Ігорем: княгиня влаштувала для деревлян величезний бенкет просто на місці загибелі чоловіка, а коли близько п’яти тисяч гостей сп’яніли, наказала своїм воїнам перебити їх.
8. Останню, четверту помсту Ольги пов’язують зі спаленням Іскоростеня – столиці деревлян (нинішнього Коростеня). За легендою, Ольга попросила у містян данину птахами – по три голуби та горобці з двору, а потім наказала прив’язати до їхніх лапок тліючий трут і випустити на волю. Птахи повернулись до своїх гнізд і таким чином занесли вогонь просто під дахи хат. Історики вважають цю історію художньо перебільшеною, хоча місто Іскоростень Ольга справді знищила 946 року і наклала на деревлян важку данину.
9. Після придушення повстання Ольга провела першу відому в Східній Європі адміністративну й податкову реформу. Замість небезпечного об’їзду земель вона запровадила “погости” – постійні пункти збору данини – та “уроки” – чітко встановлені її розміри, що унеможливило повторення долі Ігоря.
10. Близько 957 року Ольга здійснила дипломатичну подорож до Константинополя, де прийняла хрещення. За переказом, охрестив її сам візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний, а нове ім’я – Олена – Ольга отримала на честь його матері, візантійської цариці Єлени.
11. З хрещенням Ольги пов’язана відома легенда про політичну хитрість. Зачарований княгинею Костянтин нібито запропонував їй шлюб, але Ольга відповіла, що після хрещення він став її хресним батьком, а батькові не годиться одружуватися з донькою. Імператору довелося визнати, що вона його перехитрила.
12. Попри особисте хрещення, Ольга не змогла зробити християнство державною релігією Русі. Її син Святослав відмовився приймати нову віру, побоюючись насмішок власної дружини, тож офіційне хрещення держави відбулося лише за правління онука Ольги.
13. У 968 році, коли Святослав воював у Болгарії, Ольга особисто організувала оборону Києва під час облоги печенігами, ховаючись у місті разом із трьома малолітніми онуками – Ярополком, Олегом і Володимиром. За переказом, саме тоді один хлопець-киянин зумів переплисти Дніпро повз печенізьке військо з вуздечкою в руках, вдаючи, що шукає коня, аби привести на допомогу воєводу Претича.
14. Ольга померла 11 липня 969 року, невдовзі після печенізької облоги Києва. За її волею та наказом Святослава, княгиню поховали за християнським обрядом, без язичницької тризни.
15. Онук Ольги, Володимир Великий, зростав під впливом її християнського виховання. Саме цей досвід, на думку істориків, підштовхнув Володимира до хрещення Русі у 988 році.
16. У 1547 році церква канонізувала Ольгу як святу рівноапостольну – титул, яким за всю історію християнства вшановано лише кількох жінок, серед яких Марія Магдалина та візантійська цариця Олена.
17. На честь княгині Ольги в незалежній Україні заснували державну нагороду – орден княгині Ольги, яким відзначають виключно жінок за визначні заслуги. Його вручають волонтеркам, військовослужбовицям, науковицям і діячкам культури, зокрема і в роки повномасштабної війни.
18. Образ Ольги досі живе в мистецтві Києва: пам’ятник княгині на Михайлівській площі відкрили ще 1911 року за проєктом скульпторів Івана Кавалерідзе й Петра Сниткіна, а її мозаїчний портрет можна побачити на станції метро “Золоті ворота”. Під час повномасштабного вторгнення пам’ятник Ользі ховали під мішками з піском, щоб уберегти від можливих обстрілів.
Поширені запитання про княгиню Ольгу
Ольга – регентка й фактична правителька Київської Русі у 945–960-х роках, вдова князя Ігоря та єдина жінка, яка одноосібно керувала державою в історії України.
Ольга знищила Іскоростень (сучасний Коростень) 946 року як помсту деревлянам за вбивство її чоловіка Ігоря. Літописна історія з підпаленням міста за допомогою птахів вважається художньо прикрашеною, хоча саме зруйнування міста підтверджують історики.
Ольга охрестилася приблизно 957 року під час дипломатичної подорожі до Константинополя, отримавши християнське ім’я Олена.
Так, у 1547 році православна церква канонізувала Ольгу як рівноапостольну святу за її внесок у поширення християнства на Русі.
Володимир Великий – онук Ольги, який завершив розпочату нею справу, офіційно охрестивши Київську Русь у 988 році.
