Цікаві факти про Сальвадора Далі

Найвідоміша картина Сальвадора Далі, «Постійність пам’яті», лише трохи більша за аркуш А4: 24 × 33 см. Зате сам художник умів займати стільки місця, що читав лекцію у водолазному скафандрі, позував із мурахоїдом на повідку й придумав логотип для льодяників. Нижче зібрано 43 перевірені факти про його життя, шлюб, роботи й вибрики, про які розповідають рідше, ніж про розплавлені годинники.

Цікаві факти про Сальвадора Далі

1. Старший брат Сальвадора Далі, теж Сальвадор, помер за дев’ять місяців до народження майбутнього художника. Коли Далі було п’ять років, батьки привели його на могилу брата й сказали, що він – реінкарнація померлого. Далі повірив у це, і образ брата з’являвся в кількох його картинах.

2. Перша публічна виставка Далі відбулася у 1919 році, коли йому було 15 років. Роботи показали у фойє міського театру у Фігерасі, на руїнах якого художник згодом збудував власний музей.

3. У квітні 1926 року Далі разом із родиною вперше приїхав до Парижа, і першим місцем, куди він пішов, стала майстерня Пабло Пікассо. За листами Далі, він сказав, що вони прийшли сюди ще до візиту в Лувр, і Пікассо відповів, що вони вчинили цілком правильно.

4. У 1926 році Сальвадора Далі виключили з Королівської академії образотворчих мистецтв Сан-Фернандо в Мадриді. Перед фінальними іспитами він заявив, що жоден викладач не має права його оцінювати, і відмовився складати екзамен.

5. У 1929 році Далі поїхав до Парижа на прем’єру фільму «Андалузький пес», сценарій якого написав разом із режисером Луїсом Буньюелем. Того ж року він приєднався до групи сюрреалістів, а наступного року вийшов їхній другий спільний фільм «Золотий вік».

6. У 1929 році Далі показав у Парижі роботу зі Святим Серцем і підписом про те, що він іноді з насолодою плює на портрет власної матері. Розлючений батько вигнав сина з дому 28 грудня 1929 року, пригрозив позбавити спадку й заборонив з’являтися в Кадакесі.

7. Дружина Далі, Гала, народилася в Казані 1894 року й мала ім’я Олена Дяконова. Вона була на десять років старша за художника, а коли вони познайомилися в Кадакесі влітку 1929 року, ще була заміжня за французьким поетом Полем Елюаром.

8. На початку 1930-х Далі почав підписувати свої картини іменами обох подружжя: «Гала Сальвадор Далі». Цивільний шлюб вони уклали в 1934 році, а вінчалися 1958-го, отримавши особливий дозвіл папи Пія XII.

9. У 1930 році Сальвадор Далі купив невелику рибальську хатину в Порт-Льігаті, а потім викупив сусідні, і до 1950-х з них виросла лабіринтоподібна садиба зі студією, бібліотекою й голубником. На її даху стоїть велетенське яйце, а у вестибюлі гостей зустрічає опудало білого ведмедя, обвішане намистами.

10. Найвідоміша картина Сальвадора Далі, «Постійність пам’яті» (1931), зовсім невелика: 24 × 33 см. Художник розповідав, що м’які годинники підказав йому розтоплений камамбер, і називав їх «камамбером часу». У 1932 році полотно продали за 250 доларів, а з 1934 року воно зберігається в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку.

11. У 1954 році Далі створив продовження своєї найвідомішої картини під назвою «Розпад постійності пам’яті». У новій версії він додав зловісний натяк на кулі.

12. Наприкінці 1930-х Сальвадор Далі разом із британським поетом і колекціонером Едвардом Джеймсом створив «Телефон-омар», до слухавки якого прикріплено гіпсового омара, і диван у формі губ актриси Мей Вест. Джеймс був головним покровителем Далі й замовляв у нього меблі для своїх будинків.

13. 14 листопада 1934 року Далі разом із Галою вперше прибув до Нью-Йорка на лайнері «Шамплен» на персональну виставку в галереї Жюльєна Леві. Журналістам на причалі він роздавав власний друкований аркуш під назвою «Нью-Йорк вітає мене».

14. У 1936 році на лондонській виставці сюрреалістів Далі прийшов читати лекцію у водолазному скафандрі, з двома борзими на повідках, щоб символічно зануритися в глибини підсвідомості. Шолом застряг, художник почав задихатися, а глядачі вважали, що це частина вистави. Врятував його поет Девід Гаскойн, який приніс гайковий ключ.

15. 19 липня 1938 року в Лондоні Далі нарешті зустрівся із Зигмундом Фрейдом, якого шанував відтоді, як у студентські роки прочитав «Тлумачення сновидінь». Під час візиту він шкіцював Фрейда й бачив у його черепі равлика. Наступного дня Фрейд написав письменнику Стефану Цвейгу, що щирий, майже фанатичний погляд і майстерність молодого іспанця змусили його переглянути думку про сюрреалістів.

16. У 1939 році Далі оформив для нью-йоркського універмагу Bonwit Teller дві вітрини, «День» і «Ніч». Побачивши, що працівники магазину без його відома змінили композицію, він увійшов до вітрини й штовхнув ванну, яка разом із ним вилетіла крізь скло на тротуар. Художника заарештували, а потім дали умовний вирок за порушення громадського порядку.

17. У 1939 році Андре Бретон оголосив про виключення Сальвадора Далі з групи сюрреалістів, а пізніше прозвав його «Avida Dollars» – анаграмою імені, що означає «жадібний до доларів». Далі не образився: у 1967 році він казав, що це прізвисько принесло йому надзвичайну удачу. А на сам факт виключення відповів, що сюрреалізм – це він сам.

18. У 1940–1948 роках Далі жив у США, а потім разом із Галою повернувся до Каталонії. У 1942 році в Нью-Йорку й Лондоні одночасно вийшла його автобіографія «Таємне життя Сальвадора Далі».

19. Для трилера Альфреда Гічкока «Зачарований» (Spellbound, 1945) Далі розробив сцену сну. Продюсер Девід Селзнік вирізав частину епізодів, зокрема й той, де з-під спідниці героїні Інгрід Бергман вилазили армії мурашок, і залишив лише відомий кошмар. У титрах художника згадали як автора ескізів.

20. Наприкінці 1945 року Волт Дісней запросив Далі до роботи над короткометражкою «Destino», але встигли створити лише 15–18 секунд анімації, і проєкт закрили. Студія завершила мультфільм тільки у 2003 році за ескізами художника, і стрічку номінували на «Оскар».

21. У 1948 році фотограф Філіп Гальсман створив знімок «Далі Атомікус», де художник застиг у стрибку, поруч летять троє котів, а за ними – потік води з відра. Вдалий кадр вийшов лише з 28-ї спроби. Кожного разу помічники фотографа справді підкидали котів і виливали воду.

Ще декілька цікавих фактів про Сальвадора Далі

22. У 1951 році Далі написав «Христа святого Івана від Хреста» – розп’яття без цвяхів, крові й терновового вінця: за його словами, від цих деталей його відмовив сон. Глазго купив картину в 1952 році за 8200 фунтів разом з авторськими правами, і вона давно окупила ці витрати. У 1961 році відвідувач розірвав полотно в галереї Келвінгроув, але його відновили.

23. У книжці «50 секретів магічної майстерності» (1948) Далі описав «сон із ключем»: сидячи в кріслі, він тримав над перевернутою тарілкою важкий ключ, і щойно засинав, ключ падав, а дзвін будив його. У науковому експерименті добровольці, які дрімали за схожою методикою, майже втричі частіше знаходили прихований розв’язок завдання, ніж ті, хто не спав узагалі.

24. У грудні 1955 року Далі приїхав читати лекцію в паризьку Сорбонну на «Роллс-Ройсі», до даху набитому цвітною капустою: за даними Rolls-Royce, її було близько 500 кг. Близько двох тисяч слухачів почули від нього, що все починається з носорожого рога й закінчується цвітною капустою.

25. У 2010 році вуса Далі визнали найвідомішими в історії за опитуванням газети The Telegraph до акції Movember. Вважають, що взірцем стали вуса короля Філіппа IV на портретах Дієго Веласкеса, а в 1954 році Далі разом із фотографом Філіпом Гальсманом випустив про свої вуса окрему фотокнижку.

26. У 1960-х Сальвадор Далі часто з’являвся на людях із оцелотом Бабу, якого, за його словами, йому подарував президент Колумбії. Коли в манхеттенському ресторані сусідка занепокоїлася, художник запевнив її, що це звичайний кіт, розмальований в оп-арт-дизайні. У 1969 році його сфотографували біля станції паризького метро з мурахоїдом на повідку, і схоже, що кадр був постановочним.

27. Сальвадор Далі страждав на фобію коників. Мурахи в його картинах, зокрема на одному з годинників у «Постійності пам’яті», позначають розпад і відображають його страх перед комахами.

28. За розповідями, Далі розплачувався в ресторанах чеками: після розкішної вечері він виписував чек, а на звороті малював і підписував малюнок. Він розраховував, що власник закладу не захоче нести до банку оригінальну роботу Далі, і зазвичай мав рацію.

29. Далі знімався в рекламі шоколаду Lanvin та шипучих таблеток Alka-Seltzer, а також створював рекламні оголошення для модного дому Schiaparelli.

30. У 1973 році Далі випустив кулінарну книгу «Les Dîners de Gala» з рецептами та розділом про афродизіаки. У вступі він радить прихильникам підрахунку калорій одразу закрити книгу.

31. У 1969 році засновник Chupa Chups Енрік Бернат зустрівся з Сальвадором Далі за кавою, і художник приблизно за годину намалював новий логотип льодяників на звороті газети. Далі порадив перенести емблему з боку на верх обгортки, щоб її було видно з будь-якого ракурсу. Створений ним знак використовують досі.

32. Сальвадор Далі створив офіційний плакат конкурсу «Євробачення» 1969 року, який проходив у Мадриді. Той конкурс запам’ятався ще й тим, що перемогу розділили чотири країни: Іспанія, Франція, Нідерланди та Велика Британія.

33. У 1970-х режисер Алехандро Ходоровський готував екранізацію «Дюни», яку так і не зняли, і роль імператора мав зіграти Сальвадор Далі. Художник зажадав 100 тисяч доларів за годину, тож режисер скоротив його сцени до однієї години зйомок, а решту мав виконати робот-двійник.

34. Протягом сорока років Далі зупинявся в нью-йоркському готелі «Сент-Реджис». Саме в його апартаментах у 1965 році він уперше зустрівся з Енді Воргол, а 1966-го Воргол зняв «екранні проби» з Далі.

35. Наприкінці 1960-х Далі купив для Гали замок Пубол у Каталонії, проте приїздити туди міг лише з її письмового дозволу. Гала померла в 1982 році й лежить у крипті цього замку, а Далі після її смерті оселився в Пуболі й саме там у 1983 році завершив свою останню картину.

36. У 1984 році в Пуболі спалахнула пожежа, коли Далі спав: художник дістав важкі опіки й потрапив до лікарні. Після цього він переїхав до Фігераса, до Театру-музею Далі, де жив з 1984 до 1989 року.

37. У 1982 році король Хуан Карлос I присвоїв Сальвадору Далі титул маркіза Далі де Пубол – за назвою Пуболя, де художник тоді жив.

38. Театр-музей Далі у Фігерасі відкрили 28 вересня 1974 року на руїнах міського театру, який згорів у лютому 1939 року наприкінці Громадянської війни в Іспанії. Фонд Гала–Сальвадор Далі називає його найбільшим у світі сюрреалістичним об’єктом. Сам Далі, який помер 23 січня 1989 року у віці 84 років, похований у крипті під сценою цього музею.

39. У 2017 році тіло Далі ексгумували через позов ворожки Марії Пілар Абель Мартінес, яка стверджувала, що вона – дочка художника. ДНК-тест довів, що це не так, і її зобов’язали оплатити витрати на ексгумацію. Вуса Далі за 28 років у крипті не змінилися й, за словами бальзамувальника, досі показували десять хвилин по десятій, як стрілки годинника.

40. Музей Далі у Сент-Пітерсберзі (штат Флорида, США) відкрили в 1982 році, і сьогодні в ньому зберігається близько 2400 робіт художника.

41. У 2008 році Міжнародний астрономічний союз назвав на честь Сальвадора Далі кратер на Меркурії. Його діаметр становить 176 км.

42. У Болівії, у департаменті Потосі, є пустеля Сальвадора Далі: вітри виточили там химерні скелі, які нагадують сюрреалістичні полотна художника. Вона розташована в заповіднику Едуардо Авароа на висоті близько 4750 метрів над рівнем моря.

43. Обличчя Далі стало символом серіалу «Паперовий будинок»: головні герої носять червоні комбінезони й маски з карикатурним образом художника з вусами.

Поширені запитання про Сальвадора Далі